Історична довідка

Санаторій – наш дім і ми господарі в нім!

Уже 70 років територія нашого санаторію чує сміх і галас дітвори.

Цей острівок здоров’я був створений у далекому 1946 повоєнному році.

Виконкомом Олександрівської Райради депутатів трудящих виходячи з постанови Обласної Ради депутатів трудящих від 25 травня 1946 року прийняв рішення «Про відкриття дитячого не туберкульозного санаторію на 50 ліжок в селі Стара Осота». З 15 липня 1946 року почав своє існування наш заклад.

Він був розміщений на території садиби пана Терещенка. Історія приміщення санаторію сягає не минулого, ХХ, століття, а позаминулого – ХІХ століття. Саме у 50 – х роках ХІХ століття в селі Стара Осота київський генерал – губернатор Іван Фундуклій, який став власником села, збудував цукровий завод. Та, напевно, підприємство особливих прибутків йому не приносило. Бо згодом Фундуклій продав його знаним на той час власникам цукрових заводів – братам Терещенкам, а саме Миколі Терещенку. Так Микола Артемійович став власником Староосотського (Чигиринський повіт) як він тоді іменувався, цукрового заводу. Підприємство височіло на одному боці ставка, а на іншому – знаходилися адміністративні будівлі підприємства, в одній з яких зупинявся, навіть, сам Микола Терещенко.

Заклад був розрахований на 50 ліжок з круглорічним функціонуванням. Санаторій приймав діток тільки молодшого шкільного віку від 8 до 12 років із малою вагою, без хронічних і гострих інфекційних захворювань, переважно сиріт. Діти відпочивали в санаторії один місяць. Він знаходився у приміщенні з 12 кімнат, які виходили в один великий коридор. Опалення – груби, освітлення – керосинові лампи.

Лабораторій, рентген кабінету, стоматологічного кабінету не було. Так, як не було і школи, з дітьми займались в палатах.

Санаторій знаходився в 10 км від райцентру, дороги з твердим покриттям не було, продукти харчування спочатку доправлялися коровами, які пізніше обміняли на 2 коня.

«Зробити територію санаторію красивою» - такий був девіз закладу. Пустир, непроглядні зарослі бузку, розкидане каміння – все це знаходилося біля маленького корпусу.

«Благоустрій території» - основне завдання, яке ставив перший головний лікар санаторію Чепурний Василь Іванович перед працівниками закладу. Силами працівників був посаджений парк, сад, всього було більше 4000 дерев. І все це робилось в неробочий час.

Першими вихованцями були Карлов Євген та Лобода Віра.

Євгеній родом з Росії, батьки загинули під час війни. Хлопчик хворий на тиф, був знятий з поїзда, лікувався в Олександрівській лікарні, потім був направлений в санаторій, де пробув 4 роки.

Лобода Віра знаходилась з перших днів відкриття. Батьки померли, дівчинка була дуже слабенька. Тільки,завдячуючи, лікуванню та материнському догляду вона одужала.

Із 1952 року, згідно приказу Кіровоградського облздраввіділу, санаторій почав приймати дітей із закритою активною формою туберкульозу.

Долаючи великі матеріальні труднощі, санаторій багато зробив для оздоровлення дітей. Незважаючи на складності часу працівниками була створена перша агіткультбригада. Персонал санаторію приймав активну участь в суспільному житті закладу. Медперсонал та вчителі читали лекції, надавали медичну допомогу місцевим жителям, виступали з концертами не тільки в закладі, а й в усіх навколишніх селах.

У 1960 році відкрилися двері нової школи, затверджено новий склад педколективу. У ці роки було добудовано другий поверх першого корпусу. Санаторій розширювався, кількість дітей збільшувалася, стало 250 ліжок. Це вже була окрема дитяча «країна» з дитячими піснями, речівками, змаганнями, радощами дітвори. Будувалися майданчики, насаджувалися клумби. Працювали гуртки художньої самодіяльності, як серед дитячого колективу, так і серед працівників.

Певний час після Василя Івановича, головним лікарем була Богоявленська Людмила Андріївна (1971 – 1972).

1972 - 2007 рік очолював колектив санаторію Баглюк Євген Юхимович. За час його керівництва було побудовано їдальню, школу для молодших школярів, гаражі, котельню, шкільну майстерню, басейн; будинок – гуртожиток для працівників закладу.

Він дбав про дітей, створював лікувальні кабінети, фізкабінет, інгаляційну, кабінет лікувальної фізкультури, солярій (до речі перший в області), на місці старого корпусу побудований новий.

З 2007 року по 2015 рік,на посаді головного лікаря, дбала про благоустрій санаторію Гречкосій Алла Миколаївна. В цей час було обладнано та оформлено палати, а також класні кімнати.

З 2016 року працює головним лікарем Левченко Надія Борисівна – завзята, беручка до роботи. Ставить перед собою мету збереження та подальшого розвитку закладу.

Відомий педагог Сухомлинський В. О. говорив: «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості». Все це діти отримують, перебуваючи в санаторії, який багато з них згадує як рідну домівку.